Дорогу осилит идущий

 


Настроение : осень    

Осенний набросок


Осень изначально была тяжелой.

Смерть близкого человека, предательство еще одного - казалось бы,природа плачет вместе со мной. Но вот они. Долгожданные теплые дни. Распаковала уже спрятаные туфли, достала красивое вязанной пончо.

Классика жанра - утро, прогулка, кофе на вынос из ближайшей кофейни.

Знаете, говорят,что неправильно начинать новый год после 1 января, а что надо делать свои подсчеты за год осенью.

Я приверженец такого принципа - ведь осень,она уже не лето, но еще и не зима. Переходящий этап, в дни которого обычно щемит сердце. Щемит,если у вас етсь проблемы, а они, проблемы эти дурацкие, есть всегда. Каждую осень я думаю, что она самая тяжелая, но жизнь показывает,что обычно все самое плохое впереди.

И я честно жду осени,которая была б хороша. Это значит,что плохие осени останутся позади. Как самое темное время суток бывает перед рассветом, так и осень бывает хороша тогда,когда плохие остались позади.


Відкрити | Комментариев 7

Музыка : Sway  Настроение : дивне    

Ох, це вже сучасне мистецтво.


Днями з подругою заскочила до PinchukArtCentre - задля того,аби переглянути нову експозицію "Китай Китай". Підсумовуючи переглянуте, чомусь згадується мій минулий візит сюди ж і думку "І навіщо я сюди приходжу?". Ні, справді, ми приєдналися до гіда, котрий детально розповідав про глибокий філософський сенс зробленої відфотошопленої фотографії на всю стіну. А я дивилась і думала - чи це я дурна,чому я не розумію принади сучасного мистецтва?

От поясніть, в чому прикол - робота з назвою "Дух міста" а на стіні - шматок асфальту?

якось одразу згадується фільм "Про що говорили чоловіки" - "...и там такая же табличка с надписью "Туалет не работает". И я думаю - это туалет не работает, или композиция "Туалет не работает"? ".

P.S. Якось ходила із знайомим до опери. Як запитала" Ну як вам, Михайле?", у відповідь отримала - "Буфет ни к черту!". Ось і я про що - Sky Art Cafe там було нічогеньке таке:)


Відкрити | Комментариев 3

Балкани - це Балкани :)


Для мене серпень завжди асоціювався з гарячим,розпеченим асфальтом, трішки вже "підпеченими" деревами та очікуванням відпочинку. Так вже історично склалося, як полюбляють казати у мене в інституті, що кінець серпня - це той час,коли я їду віжпочивати. Для мене це особливий ритуал - працювати,стажуватись десь все літо, а потім, за два тижні до вересня, гайнути відпочивати) І це тоді,коли вже,зазвичай,приїхали давно з моря і тільки сумно перебирають спогади про пляжі-ночі-дискотеки, я лише їду.

І кожного разу - щось нове. Втім, є місце,куди я поверталась 4 рази - Хорватія. Комусь вона може здатися занадто "європеїзованою" (хоча відколи це мінус), для мене ж - фактично друга домівка. Це взагалі,перше місце,куди я поїхала, отримавши на руки заповідну синю книжечку закордонного паспорта.

Та що й казати, якщо історично хорвати - це....українці. Ті самі, що з Карпат під час Великого переселення народів пішли в Балканські краї, змішалися з сербами і боснійцями, втім стали оригінальними,неповторними. Я можу безліч разів зізнаватись у коханні цій країні. Це неймовірно смачна риба, яку виловлюють та смажать на твоїх очах. Це море,гори і сосни. Це тепле,солоне повітря і неймовірно смачна місцева настоянка «Слівовіца». Це білі будиночки з червоними дахами. Це гамір дітей, круті повороти на гірському серпантині - а повірте,кримським тут і не пахло. Хорватія - це країна як молодіжна, так і сімейна. І якщо сімейна, то це однозначно регіон Далмація. Для мене ж найкраще, що там є - це містечко Брела - з легендарними пляжами, що визнані найчистішими у світі, з гамором різнобарвного натовпу - від німців до росіян ( а я й корейцями знайшла спільну мову). Ти себе там почуваєш бажаним гостем, правда. Це не вишкалений "шармальшейхівський" сервіс, а вони правда,раді тебе бачити. Вони знають Украхну, люблять українців і завжди знайдуть хвилинку з тобой потеревенити. неважливо,що ти можеш погано розумітися англійською, адже хорватську зрозуміти легше,ніж польську, однозначно.

Загалом,якщо потрібні рекомендації чи поради,як і куди їхати - пишіть,з радістю відповім))) А трохи згодом напишу про Німеччину, Бельгію та Польщу))) Щиро, ваша:)


Відкрити | Комментариев 8

Музыка : весела  Настроение : чудове    

Повернення!


Останній раз я тут була більше року тому.

Знаєш, відчуття таке, ніби ти повернувся з довготривалої подорожі, і так вже багато сталося під час тої подорожі, що ти й не знаєш, з чого почати.

А це - ніби зустріч зі знайомим, таким собі знайомим, якого довго не бачив - наче й розказати хочеться, втім, чи цікаво це цьому випадоково зустріченому перехожому?

Коли я тут реєструвалась, друг, який мене й спровокував на цю дію, порадив писати тут, бо тут people небайдужий, їм все цікаво, й раптом що - відгукнуться.

Що ж, тоді вітаю себе з поверненням. Стільки ж є багато всього, про що хочеться розказати - не комусь конкретному, а просто, вам.


Відкрити | Комментариев 18

коли сумно


У всіх буває момент, коли буває сумно.

Коли мені сумно...

Я малюю. Так, я ніколи не вчилась малювати, а всі мої малюнки засміяв будь-хто. А втім це така насолода, взяти аркуш паперу,  і малювати. Я люблю простим олівцем малювати. Малювати гарних жінок, їх профіль, придумувати чудовий одяг. Або кроликів. Ось кролики виходять справді шедевральними - навіть пропонували надіслати їх на якийсь конкурс. Але не хочу, бо це мій кролик. Ну хіба ж не зрозуміло.

Я читаю. Серед моїх друзі небагато є таких "книжних маніаків". Бігати по Петрівці у пошуках чогось цікавого, палко споглядати щойно куплену книгу, дати собі обіцянку смакувати книгу довго і "проковтнути" її за день і одну ніч. Ну, такоє. Я обожнюю перечитувати улюблені епізоди, цитувати, програвати в своїх снах. І сни виходть "Вариации на тему:".

Я Граю. На фортепіано. Один-єдиний твір."Елегія" Юрія Весняка. Це така річ, яку слухати я можу безкінечно, а грає вона настільки жалібно, що не можу передати, як це. Коли граєш, то занурюєшся у неймовірний цноливий феєричний світ Подихів, де кожен шелест має свою інтонаційну нотку. А скрипічний ключ тут наче чорний Кінь на шахматній дошці.

А що робите ви?


Відкрити | Комментариев 6

Настроение : обурене    

лист до Президента,який не буде прочитаний.


Добридень. Мені 17 років і студентка. Я вірю в перемогу справедливості над несправедливістю. Так по-дитячому банально, а втім щиро...

Я,шановний Президенте,як і багато інших,маю до вас купу запитань,які ви не почуєте. Чи не захочете почути.

Чи пам'ятаєте ви справу студента Індила?

Як його били у відділку міліції?Як його Вбили? А чи згадаєте ви обіцянку матері Ігоря Ідила, що ви зробити все, аби знайти правду?Знайшли?

Віповідальна людина несе відповідальність за свої слова. Ваші слова - 5 років умовно?

Чизнаєтеви, як 16 років Генпрокуратура покриває покриваєвбивцю сина народного депутата? Ви не знаєте,що таке втратити сина,і дай Боже, аби ніхто цього не взнав.Чи знаєте ви, що хлопця вбили лиш за те, що хтосьвирішив, що йому все дозволено. А 17річний юнак, мій одноліток, був "повішений".

Може роки два тому на одному з передач Савіка ШУстера один із нардепів сказав, що не треба налаштовувати людей проти міліції, вони - це теж ми. Але я в це не вірю, я не утотожнюю себе з тими, в кого самовбивці двічі стріляють собі в голову і самі себе вішають.

"В країні зміни на краще". Зміни. На краще?


Відкрити | Комментариев 13

Моя.Подруга.


У меня есть подруга. Она лучше меня. Ее имя настолько необычно,насколько обычно мое.

Она хорошая. Она доверчивая к людям.

Она верит и ждет единственного, не видя тех, кто рядом и готов ей это предложить. Она романтик, я тоже, но в отличии от нее я это тщательно скрываю.

Она искренняя. С ней я живу.

Мне страшно представить тот момент, когда (если?) мы отдалимся друг от друга.

Она лучше, чем я.Красивее, умнее, талантливей.

И я горда за нее, мне всем хочется кричать:смотрите, какая она у меня.

Она любит спортивную одежду а я бы одевала ее как любиую куклу, в меха и шелка.

Я знаю, что она достойна лучшего.

Рядом с ней я забываю про себя, когда кто-то делает ей больно, это как-будто мне сделали больно, обидно, плохо.

Если человек- это раскрытая книга, тогда Она - это любимая книга моего любимого Акунина, которую я готова с любого момента читать.

Она думает,что она хуже, чем я про нее думаю, что она проще, приземленней. Но я уверена, еще про нее все узнают.

Я это пишу лишь затем, что, наверное, я никогда не признаюсь ей во всем этом, я скрою, что она мне так нужна.

И если когда-нибудь мы не будем видется, общаться, она пусть вспомнит это письмо.

Я за нее убью. Я за нее умру. Это моя. Подруга. 


Відкрити

як хочеться сказати doesn't matter


коли світ руйнується на очах...

коли найкращі і найрідніші стають холодні,немов крига

коли сім'я живе окремо від тебе.

що ти можеш такій людині сказати?

що ти можеш сказати,коли рідна людина помирає?

коли життя не чорне,не біле,а як з фільму жахів Білий Шум?

що ти можеш сказати?

хіба варті слова чогось в такі моменти?

а ваші проблеми. хіба варті чогось ваші проблеми?

і як радіти при такій людині?

так хочеться сказати цій людині :все буде ок.

але це ж неправда і ти це знаєш. що робиш ти,коли слова нічого не варті?


Відкрити | Комментариев 1

майстер-клас з директором Нового каналу: звіт та фотографії


передаю уривок,найцікавішої на мою думку частини:

-скажіть, чому "Замок страху" поставили в прайм-тайм?

І.Л.: це мій ризик - як я казала,я люблю в цьому житті ризикувати. Якщо глядачі сприймуть - чудово,якщо ні - ну що ж, доведеться знімати з ефіру і ставити щось нове.

-які передачі збирають найбільше глядачів?

І.Л.: Як не дивно, ті,де відсутні зірки ( "Здрастуйте,я ваша мама" наприклад). зараз нова тенденція - на екрані звичайні люди,побутові проблеми, місцеві драми. Глядачам вже власне кажучи набридли зірки, що мігрують з одного каналу на інший.

-а для дітей збираєтесь створювати нові проекти?

І.Л.: Ну власне планується зробити "Кід_тайм" з Сашею Єгоровою. Але ми орієнтуємось на аудиторію від 14 років. ми молодіжний канал, алетакож прагнемо розширити аудиторію.

-Як ви ставитесьдо того, що Меладзе перейшов на 1+1?

І.Л.: Ну звісно, що цілком нормально. Я вдячна,що він допомагав нам з "фабрикою". він геніальний продюсер.

-а хто ж буде "опікуном" фабрикантів?

І.Л.: скоро дізнаєтесь:)

-Що ви скажете про конкурентів?як щодо нового поекту "Гаряче крісло"?

І.Л.: поки,як бачите,проект не дуже. Але час покаже.

-якісь забобони на Новому існують?

І.Л.: О, ми принципово не дивимось власні новини,передачі, and so on. помітили таку тенденцію - тільки хтось дивиться - рейтинги падають.

- власні побажання тим,кто прагне стати телеведучим?

І.Л.: не бійтесь. головне дуже сильно в це вірити. Але і не сподіватись,що пропозиція буде вас чекати. Робіть щось для своєї мети.

-хто він, телеведучий на Новому?

І.Л.: однозначно це неординарна людина,свіжа, нова,сповнена бажання. Вдачі!


Відкрити | Комментариев 1

ВОЛОНТЕРИ до Євро-2012


Друзі!!!

Пропоную ось яку цікаву річ:

Якщо ти точно знаєш,що збираєшся байдикувати літо 2012, а змарнувати час не дуже-то хочеться, реєструйся як волонтер для Євро-2012. Навіть не буду описувати переваги, оберіть для себе.

Тут для кожного знайдеться робота.

То, ласкаво прошу:

http://www.city-kyiv.com.ua/uefaeuro2012/publication/Volunteers/Areas 


Відкрити

Майстер-клас з директором Нового каналу


отже,зовсім нещодавно відбувся майстер-клас з директором Нового каналу Іриною Лисенко.

Надзвичайна жінка,маю вам сказати. Та власне кажучи звичайні гендиректорами не стають,чи не так?

Хочу подякувати класному сайту Платформа, завдяки йому я й дізналася про цей майстер-клас.

Пані Лисенко розповіла усім охочим про свій власний шлях до успіху, про нові проекти на Новому (пробачте за тавтологію), про конкурентів та новий тренд на телепросторі.

Докладніше?

якщо є питання,залюбки відповім...


Відкрити | Комментариев 3

Настроение : усталость. скука.    

усталость.


усталость.

просто устала. ничего не хочеться, ничего не радует.

как вырваться из этого круга?

а ведь чтоб сказать, что учиться сложно или проблемы каке...значит соврать.

но.

просто устала. и дело не в сне.

морально устала.

смотреть везде - несправедливость - и не сметь пошевельнуться защитить кого-то, накричать на обидчика.

ты натягиваешь тоскниую улыбку, видишь знакомого и радостно улыбаешься, как будто ты его искала весь день.

видеть как разваливаеться страна, а экранов нам внушают что все у нас отлично.

Это все равно что сьесть мороженое и внушать себе, что вот оно, на палочке, надо продолжать его есть.

просто устала. продолжать радоваться мелочам. но. устала. надоело.

хочу в другой мир...


Відкрити | Комментариев 5

Настроение : піднесений    

Амелі, Одрі та Я.


Є фільми, суть яких розумієш після кількох переглядів. Основна ідея в них закрита  емоційними враженнями. Її потрібно шукати у незначних епізодах і складати пазлами у висновки.

     Про цей фільм говорять вже дев'ять років. Напевно, його скоро віднесуть до класики. І це буде правильним рішенням. Я кажу про "Амелі". Надзвичайна стрічка! Це щось подібне до ідеалізованої казки для дорослих, де немає місця стандартам. Це світ, де деталі збільшуються і набувають відповідального значення символів. Гіперболізація фактів дозволяє викрити смішну сутність загальноприйнятих речей. А яка музика пронизує вишуканим лейтмотивом увесь фільм! Ян Тірсен потрудився тут на славу!

     Взагалі-то стрічка спочатку мені здалася нудною. Через певний проміжок часу  подивилася її вдруге, переконавшись, що я таки погарячкувала. Справжня любов до неї прокинулася зовсім недавно, коли мені сказали, що я схожа на Одрі Тоту ( ну це звичайно перебільшення :) На третій раз перегляду я повністю поглинулась у надзвичайний французький ліризм з його ексцентричною філософією.

     Ну і звичайно Амелі Пулен ніколи  не постала перед нами такою, коли б не було Одрі Тоту. Ця акторка справді талановита і різностороння. Мені подобається її стиль, поведінка  і очі... такі велетенські, як у котика зі "Шрека"... 
 

Відкрити | Комментариев 6

Настроение : в превдкушении    

Наконец!!!


Неужели я дождалась этой недели отдыха???

Последние часы в городе, а там приедет такси и увезет меня в аэропорт.

Люблю аэропорты. Это состояние ожидания чего-то хорошего,нового,неизведанного.Люблю сидеть у панорамного окна и наблюдать за взлетающими самолетами...интересно думать, что кто-то в этом самолете летит от проблем, а кто-то наоборот к ним прилетает...Сидеть,смотреть за живо снующей толпой...

Море...от этого слова становится тепло и солнечно...закрываешь глаза и вот ты уже на губах ощущаешь его соленый привкус.А те невероятные фото,которые ты будешь с сожалением разглядывать зимой?

И самое приятное, что ничего не надо расписывать, мол,завтра экскурсия, потом вечером почитаю и спать. На деле ты не едешь на экскурсию, а берешь машину и путешествуешь по новым, незаездженым местам,возвращаешся уставший и бежишь в клуб, а утром засыпаешь в чем пришел...

А потом снова - аэропорт, только теперь ты уже летишь к своим обязанностям и делам...


Відкрити | Комментариев 3

Настроение : піднесений    

живопис.


 Деякі мої знайомі в захваті від зарубіжних художників. Без сумніву, серед них є справжні шедеври, особливо епохи класицизмо. Та найріднішим, наймилішим є український живопис.) Це самобутність,колір,барви...я навіть не можу передати словами,що це є. Це захоплює і вражає,справді...


Відкрити | Комментариев 2

сон з минулого


Жінка у червоному вбранні задоволено оглядала зал: сьогоднішній день був наче створений для останнього святкового спектаклю – блискучого завершення блискучої кар’єри. Її  струнка молода постать зникла за багряними кулісами. Жінка пройшла в свою простору, зі смаком обставлену гримерну кімнату і задоволено посміхнулась своєму відображенню у дзеркалі. Раптом, скрикнув, відсахнулась від нього. На обличчі застигла маска жаху. Все частіше і частіше їй видівся образ її ненародженої дитини. Пожертвувавши материнським щастям, вона тоді, молода, з великою купою амбіцій і кар’єрських сподівань, навіть не уявляла, скільки разів потім вона буде клясти ту нещасливу мить.

          І ось, знову до неї прийшла її донечка, з такими сірими розумними очима. Привид зник. Прокинувшись від спогадів, вона відчула себе зле і прилегла на ліжко. Солодка дрімота вже почала проникати в думки, але акторка раптово почала задихатись, відкрила очі і побачила злісну усмішку донечки, її злий сміх пройняв до серця, а маленькі рученята все сильніше замикались навколо її шиї. Розумні сірі очі… Страх, біль…Боже, вона не хотіла вмирати так! Ні, ні, це не може бути кінцем...

-         Мамо! Що сталось? – в кімнату прибігла донька, - мамо, ти чуєш мене? Чому ти кричала? Тобі зле?

-         Ні, доню, це просто привид минулого навідався до мене…

-         Мамо, ти мене лякаєш. Може принести води?

-         Ні, все гаразд, - мати з любов’ю вдивлялась в обличчя доньки.

-         Тоді я пішла збиратись на роботу.

          ПО-ЛЕГ-ШЕ-ННЯ!!!

 

Сонце заглягуло у вікно і здивовано завмерло: у вбозій кімнаті сиділа стара жінка, яка голосно ридала від щастя.                                           

 


Відкрити | Комментариев 3



Метки

Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы


Интересы
вивчення мов, мої друзі))), опанування профессії журналіста

Календарь
Ноябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Содержание страницы
ОБОЗ.ua